Історія освіти в Україні
На стінах Софії Київської збереглися сотні стародавніх графіті — імена, молитви, короткі повідомлення та записи про події. Їх залишали люди, які жили в Києві багато століть тому. Це одна з деталей, яка показує: письмо на землях Київської Русі використовували не тільки ченці та літописці.
Від шкіл при церквах до університетів і сучасних ліцеїв минуло понад тисячу років. За цей час історія освіти в Україні пережила періоди розвитку, заборон української мови, масового поширення грамотності та кілька повних перебудов системи навчання.
Коли з’явилися перші школи в Україні
Перші відомі школи на землях сучасної України існували за часів Київської Русі. Після прийняття християнства у 988 році зросла потреба в людях, які могли читати, писати, перекладати книги та вести державні справи.
Навчання організовували при церквах і монастирях. За Ярослава Мудрого в Києві переписували та перекладали книги, а при Софії Київській була створена книгозбірня.
У школах XI століття навчали:
- читання;
- письма;
- основ лічби;
- роботи з релігійними текстами.
Доступ до такої освіти мали передусім діти князів, бояр, духовенства та заможних містян.
Освіта в Україні 16-17 століття
У XVI столітті з’явилися нові типи навчальних закладів.
Близько 1576 року — Острозька академія
Князь Василь-Костянтин Острозький заснував в Острозі навчальний заклад, де викладали:
- слов’янську мову;
- грецьку мову;
- латину;
- граматику;
- риторику;
- арифметику.
Острог став також одним із центрів книгодрукування. Саме тут Іван Федоров у 1581 році надрукував Острозьку Біблію — перше повне друковане видання Біблії церковнослов’янською мовою.
Наприкінці XVI століття — братські школи
Вони діяли у:
- Львові;
- Києві;
- Луцьку;
- інших містах.
Учні вивчали граматику, мови, риторику, арифметику, музику, а в окремих школах — геометрію та астрономію.
1632 рік — Києво-Могилянський колегіум
Він виник на основі Київської братської школи та школи при Києво-Печерській лаврі. Згодом заклад став Києво-Могилянською академією, куди приїжджали навчатися студенти з різних земель Східної Європи.
Чи справді козаки були грамотними
Іноді можна зустріти твердження, що майже всі козаки вміли читати й писати. Сприймати його буквально не варто, однак мережа шкіл у Гетьманщині справді була досить густою.
Гетьманщина у 1740-х роках:
- 7 полків;
- 1099 населених пунктів;
- 866 шкіл.
У них навчалися діти:
- козаків;
- селян;
- духовенства;
- старшини.
Ще у 1654 році сирійський мандрівник Павло Алеппський, який відвідав українські землі, писав про дуже поширене вміння читати серед місцевого населення і згадував навіть жінок та дівчат.
Його оцінка могла бути перебільшеною: документи XVII–XVIII століть містять і підписи-хрестики людей, які не вміли писати.
Тому говорити про суцільну грамотність козацької України неправильно. Проте школи існували у багатьох містах і селах, а навчання було доступне ширшому колу людей, ніж кількома століттями раніше.
Освіта в Україні 18-19 століття
У XVIII столітті продовжували працювати:
- Києво-Могилянська академія;
- Чернігівський колегіум;
- Харківський колегіум;
- Переяславський колегіум.
У XIX столітті освітня карта змінилася через появу університетів.
Перші великі університетські центри:
- 1805 рік — Харківський університет;
- 1834 рік — Київський університет;
- 1865 рік — Новоросійський університет в Одесі.
Поряд із ними працювали гімназії, училища та професійні навчальні заклади.
Освіта в Україні 18-19 століття розвивалася по-різному в різних регіонах, оскільки українські землі перебували у складі Російської та Австрійської імперій.
Обмеження української мови в Російській імперії:
- 1863 рік — Валуєвський циркуляр;
- 1876 рік — Емський указ.
Вони забороняли або суттєво звужували можливості друкувати частину книжок українською мовою.
Освітню роботу продовжували громадські й культурні організації, які видавали книжки, створювали бібліотеки та поширювали знання серед населення.
Українська школа у XX столітті
1917 рік
Почали відкриватися українські школи та гімназії, створювалися підручники українською мовою.
До навчальних програм входили:
- українська історія;
- географія;
- українська література.
1920-ті роки
Радянська влада розгорнула кампанію з ліквідації неписьменності.
Для цього:
- створювали курси для дорослих;
- збільшували кількість шкіл;
- певний час проводили українізацію освіти.
1930-ті роки
Цей курс змінився. Навчання дедалі сильніше контролювала держава, а школа стала інструментом радянської ідеології.
Водночас саме у радянський період середня освіта поступово стала масовою.
Розширилася мережа:
- університетів;
- інститутів;
- технікумів;
- професійних училищ.
У другій половині XX століття в багатьох містах збільшувалася частка навчальних закладів із російською мовою викладання.
Розвиток освіти в Україні після 1991 року
Після проголошення незалежності почалося формування власних освітніх стандартів і програм.
Змінювалися:
- підручники;
- система вступу до університетів;
- оцінювання учнів;
- мовна політика.
У 2000-х роках з’явилося зовнішнє незалежне оцінювання, яке стало основним інструментом вступу до закладів вищої освіти.
Пізніше почалася реформа Нової української школи.
Сучасний розвиток освіти в Україні орієнтований на те, щоб учень умів:
- працювати з інформацією;
- застосовувати знання;
- аргументувати власну позицію;
- розв’язувати практичні завдання.
Шлях від книгописних майстерень Київської Русі до сучасної школи зайняв понад тисячу років. За цей час змінювалися держави, мови викладання та самі принципи навчання, а школа залишалася місцем, через яке наступним поколінням передавали знання, мову й культуру.
