Літосферні плити Землі
Колись Африка, Південна Америка, Європа, Азія та інші материки були частинами єдиного суперконтиненту — Пангеї. Потім він розколовся, а величезні ділянки земної кори почали повільно розходитися в різні боки. Цей рух триває й зараз: через нього розширюються океани, виникають землетруси, прокидаються вулкани та піднімаються нові гори.
Саме зіткнення таких ділянок земної оболонки утворило Гімалаї, вплинуло на формування Карпат і змінило карту планети до невпізнання. Причиною всіх цих процесів є літосферні плити Землі — величезні рухомі блоки, на яких розташовані материки й океани.
Що таке літосферні плити
Літосфера — це тверда зовнішня оболонка Землі, до якої входять земна кора та верхня частина мантії. Вона не є суцільною, а розділена на великі й менші фрагменти. Літосферні плити — це величезні блоки літосфери, які дуже повільно переміщуються по пластичнішому шару мантії.
Якщо пояснювати зовсім просто, літосферні плити — це великі частини твердої оболонки Землі. Наша планета ніби вкрита величезними шматками, які щільно прилягають один до одного й дуже повільно рухаються. На цих плитах розташовані материки, острови та океанічне дно.
Чому рухаються літосферні плити
У надрах Землі зберігається велика кількість тепла. Речовина мантії повільно переміщується, а разом із нею рухаються плити. На цей процес також впливають утворення нової океанічної кори та занурення старої кори в глибини планети.
Швидкість руху зазвичай становить від кількох міліметрів до кількох сантиметрів на рік. Для людини це майже непомітно, але за мільйони років такі переміщення змінюють обриси материків, відкривають океани й утворюють гірські системи.
Найбільші літосферні плити
На карті світу можна побачити такі назви літосферних плит:
- Тихоокеанська;
- Євразійська;
- Африканська;
- Північноамериканська;
- Південноамериканська;
- Антарктична;
- Індо-Австралійська.
Це найбільші літосферні плити Землі. У деяких наукових моделях Індо-Австралійську плиту поділяють на дві окремі — Індійську та Австралійську.
Окрім великих, існують і менші плити:
- Наска;
- Аравійська;
- Карибська;
- Філіппінська;
- Кокосова.
Назви плит найчастіше походять від материків, океанів або географічних регіонів, біля яких вони розташовані.
Що відбувається на межах літосферних плит
Найбільше змін відбувається там, де літосферні плити зустрічаються між собою. Вони можуть рухатися трьома способами: розходитися, стикатися або ковзати одна повз одну.
Плити розходяться
Коли дві плити повільно віддаляються одна від одної, між ними утворюється тріщина. З глибин Землі піднімається гаряча розплавлена речовина, яка охолоджується й перетворюється на нову земну кору.
Так поступово розширюється дно океанів. Наприклад, через розходження плит Атлантичний океан стає ширшим, а Європа й Північна Америка дуже повільно віддаляються одна від одної.
Плити стикаються
Коли дві плити рухаються назустріч одна одній, одна з них може опускатися під іншу. У таких місцях часто виникають вулкани, землетруси та глибоководні жолоби.
Якщо стикаються дві материкові плити, жодна з них не може легко зануритися вглиб Землі. Тоді земна кора стискається, згинається й піднімається вгору. Саме так утворюються великі гірські системи, зокрема Гімалаї.
Плити ковзають одна повз одну
Іноді плити не розходяться й не стикаються, а рухаються вздовж спільної межі в різні боки. Через сильне тертя вони можуть певний час ніби застрягати.
Напруження поступово накопичується, а потім плити різко зміщуються. У цей момент виникає землетрус. Відомим прикладом такої межі є розлом Сан-Андреас у Каліфорнії.
Отже, рух літосферних плит пояснює появу нової земної кори, утворення гір, вулканів, океанічних западин і землетрусів.
Пангея та подорож материків
Близько 300 мільйонів років тому більшість сучасних материків була об’єднана в суперконтинент Пангея. Згодом він почав розколюватися. Спочатку виникли великі частини — Лавразія та Гондвана, а потім розділилися й вони.
На давню єдність материків указують схожі контури берегів Африки та Південної Америки, однакові скам’янілості на різних континентах, подібні гірські породи й сліди давнього зледеніння. Отже, сучасна карта світу показує лише один етап довгої геологічної історії Землі.
Як утворилися Гімалаї
Гімалаї виникли через зіткнення Індійської та Євразійської плит. Колись Індія була частиною Гондвани, але після її розпаду почала рухатися на північ. Між Індією та Азією існував давній океан Тетіс, дно якого поступово зникало внаслідок руху плит.
Коли дві материкові частини зіткнулися, товсті шари порід почали стискатися й підніматися. Так утворилися Гімалаї та Тибетське нагір’я. Про морське минуле цієї території свідчать осадові породи й рештки морських організмів, знайдені високо в горах.
Рух плит у цьому районі триває, тому Гімалаї залишаються геологічно активними, а в сусідніх країнах періодично відбуваються сильні землетруси.
Як виникли Карпати
Карпати входять до великого Альпійсько-Гімалайського гірського поясу. Їхнє формування пов’язане зі зближенням Африканської та Євразійської плит, а також рухом менших блоків земної кори.
На дні давніх морських басейнів протягом мільйонів років накопичувалися пісок, глина та рештки морських організмів. Пізніше ці шари стискалися, зминалися у складки й піднімалися. Так поступово сформувалася Карпатська гірська система.
Як учені довели рух літосферних плит
Рух літосферних плит відбувається дуже повільно, тому його неможливо помітити без спеціальних досліджень. Проте вчені зібрали чимало доказів того, що материки змінюють своє положення.
Ці докази підтверджують, що Пангея справді існувала, а сучасні материки продовжують повільно рухатися й сьогодні.
